Людство вже десятиліттями невпинно намагається підкорити небезпечний і безкрайній простір космосу. Однак він не піддається так просто і підготував для нас низку пасток, одну з яких нам допомогли подолати два звичайнісіньких жіночих манекени.
Місія Artemis I ознаменувала собою великий крок в освоєнні космосу людством, вивчивши вплив радіації за межами захисного магнітного поля Землі. Але те, що зробило її по-справжньому особливою, це факт наявності на борту космічного корабля «Оріон» двох спеціально сконструйованих жіночих манекенів, названих Хельга і Зоар, для аналізу впливу космічної радіації на людське тіло. Ці манекени, виготовлені з епоксидної смоли, що імітує людську тканину, і оснащені сучасними датчиками радіації, надали найважливіші дані для розробки заходів захисту майбутніх астронавтів, пише Nature.
Радіація являє собою значну небезпеку для космічних мандрівників, обумовлену двома основними джерелами: галактичними космічними променями (ГКП) і сонячними частинками (СЧ). ГКП, що виходять від далеких наднових і міжзоряних процесів, являють собою високоенергетичні потаємні частинки, від яких важко захиститися, і пов’язані з серйозними ризиками для нашого здоров’я, такими як рак і зниження когнітивних здібностей. СЧ, що виходять від сонячних вивержень, становлять безпосередню загрозу, що містить у собі гострий радіаційний синдром, який може викликати нудоту, втому і пригнічення імунітету.
Магнітне поле Землі захищає життя від цих небезпек, але астронавти, які вирушають за межі низької навколоземної орбіти, піддаються посиленому опроміненню. На манекенах-першопрохідцях було встановлено два типи детекторів радіації: пасивні датчики, які накопичували сумарні дози, і активні датчики, що надають дані про опромінення в режимі реального часу. Це дало змогу вченим відстежувати рівень радіації протягом усієї 25-денної місії, зокрема в зонах підвищеного опромінення, таких як радіаційні пояси Ван Аллена, не наражаючи на небезпеку живі організми. Ці пояси складаються із захоплених частинок, а у внутрішніх їхніх поясах переважають протони, тоді як у зовнішніх — електрони.
Якщо перетин внутрішнього пояса становив 8-15% від загальної дози опромінення, то зовнішній пояс спричинив мінімальне опромінення через нижчий рівень енергії електронів, з’ясували вчені. Їхній вибір жіночих манекенів був не випадковим, адже усунення прогалин у знаннях про те, як радіація впливає на жінок у космосі, є вкрай важливою справою, оскільки жінки-астронавти все частіше беруть участь у космічних місіях. Такі органи, як груди, особливо чутливі до радіації, що вимагає точних даних для обґрунтування стратегій зниження ризику розвитку раку.
Це дослідження також допоможе в майбутніх місіях, пов’язаних із тривалим перебуванням у відкритому космосі, де розуміння спрямованого впливу радіації та її впливу на різні ділянки тіла матиме вирішальне значення для життя людей, що рухатимуть усе людство вперед у майбутнє. Набір даних, отриманих Artemis I, є важливою науковою віхою в нашій історії. Він дозволяє дослідникам застосувати отримані знання на майбутні польоти на Марс, де радіаційний вплив буде значно вищим. Очікується, що ці висновки стануть основою для розроблення екранування космічних апаратів і заходів індивідуального захисту, що забезпечують безпеку астронавтів, які вирушають на наступний великий і вкрай небезпечний космічний рубіж.
